ЗМІСТ
Введення 2
Розділ 1 Загальні положення.1.1 Бюджетне фінансування. 4
1.2 Обов'язкове медичне страхування. 5
1.3 Добровільне медичне страхування. 8
1.4 Фонди медичного страхування. 9
Розділ 2 Майбутнє за страховою медициною. 13
Розділ 3 Реформаційні новації 2004 року. 17
Розділ 4 Роль добровільного медичного страхування в 20
охорони здоров'я працюючого населення. Висновок 23
Список використовуваної літератури 25
Введення
Стан здоров'я населення - досить точний індикатор соціально - економічного розвитку країни в цілому. У Росії в останнє десятиліття постійно фіксують негативні значення за такими найважливішими показниками, як рівень народжуваності, забезпеченість медичною допомогою, тривалість життя ...
З кожним роком росіян стає майже на один мільйон менше. Незважаючи на начебто б покращували життя і постійний приплив іммігрантів, щорічно ми втрачаємо більше двох мільйонів чоловік, з яких 600 тисяч - громадяни працездатного віку. А народжується менше одного мільйона.
У держави значно скоротилися можливості для безкоштовної медичної допомоги населенню.
Число лікарень і поліклінік у країні всього за сім останніх років скоротилося майже на дві тисячі, або на 15% (див. графік 1).
До того ж сама система державного фінансування охорони здоров'я за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування і бюджетів усіх рівнів вельми заплутана і невпорядкований. Зберігається принцип фінансування лікарень і поліклінік у залежності від об'ємних показників (кількості ліжок, лікарського персоналу і т. д.) без урахування якості реальної роботи, тобто якості лікування. Тому у лікарів немає матеріальних стимулів освоювати нові методи лікування, впроваджувати прогресивне устаткування. А вже про побори у вітчизняних лікарнях все знають не з чуток.
Я вибрала цю тему, тому що вона життєва, тобто стосується кожного з нас. Проблема якості медичної допомоги набула особливої значущості в останні роки у зв'язку з соціально-економічними перетвореннями в країні, негативно відбилися на стані здоров'я населення.
Графік 1
Розділ 1. Загальні положення
1.1 Бюджетне фінансування
У СРСР охорону здоров'я гарантував усім громадянам безкоштовне і загальнодоступне медичне обслуговування. За радянських часів вся система охорони здоров'я повністю залежала від фінансування з бюджету. В даний час у нашій країні фінансування охорони здоров'я протікає за рахунок наступних джерел:
1. бюджетне фінансування;
2. страхові внески ОМС;
3. страхові внески ДМС;
4. платні послуги;
5. доходи від цінних паперів;
6. безоплатні внески і пожертвування;
7. інші джерела, не заборонені законодавством.
На даний момент коштів з бюджету катастрофічно не вистачає. Бюджетне фінансування здійснюється не в повній мірі, тобто рівень засобів дуже низький, а список захворювань, по якому відбувається бюджетне фінансування, дуже малий.
Зокрема це відбувається через те, що не всі юридичні і фізичні особи вчасно і не в повному обсязі сплачують податки державі.
Для зміни ситуації слід або виділяти більше грошей, або зменшувати кількість медичних закладів та обсяги допомоги, що фінансуються таким чином.
Збільшення бюджетного фінансування можливе лише за рахунок посилення тягаря податків, що на даному етапі йде врозріз з податковою політикою уряду. Більш того, заповнення потреб закладів охорони здоров'я в рамках даної моделі носить не ринкових характер, і, отже, фінансування також повинно обмежуватися унікальними областями медицини, де немає і не може бути ринку. Перш за все це фінансування наукових розробок, що проводяться в науково - дослідних інститутах, наукових центрах Російської академії медичних наук і Міністерства охорони здоров'я України.
1.2 Обов'язкове медичне страхування
У Законі РРФСР «Про обов'язкове медичне страхування в РРФСР» від 28 червня 1991 року визначені правові, економічні та організаційні основи медичного страхування населення в Р.Ф. Цей Закон спрямований на посилення зацікавленості та відповідальності населення і держави, підприємств, установ, організацій в охороні здоров'я громадян і нових економічних умовах і забезпечує конституційне право громадян Р.Ф. на медичну допомогу. Цим Законом в країні було введено медичне страхування.
Медичне страхування є формою соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я і являє собою сукупність видів страхування, які передбачають обов'язки страховика по здійсненню страхових виплат у розмірі часткової або повної компенсації дорогих витрат застрахованої за медичні послуги, включені в програму медичного страхування. [3, c.340 ]
Його мета: гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи.
Медичне страхування здійснюється у двох видах: обов'язковому і добровільному.
Обов'язкове медичне страхування (ОМС) є загальним для населення Р.Ф. і реалізується відповідно до програм медичного страхування, яке гарантує обсяг і умови надання медичної, лікарської допомоги громадянам.
Метою введення ОМС було забезпечення всім громадянам Р.Ф. рівних можливостей в отриманні медичної і лікарської допомоги надається за рахунок коштів ОМС в обсягах відповідних програм.
Введення ОМС означало появу нової форми соціального страхування і перехід охорони здоров'я до змішаної системи фінансування: бюджетно-страхової. У відповідності до цієї системи бюджетний джерело фінансування доповнюється позабюджетними, в числі яких визначальними є обов'язкові страхові внески.
Формування доходів фондів ОМС здійснюється за рахунок страхових внесків підприємств, організацій і підприємців, а також коштів державного бюджету.
Суб'єкти медичного страхування:
· Громадянин;
· Страхувальник;
· Страхова медична організація;
· Медичні установи.
Страхувальниками при ОМС є:
- Для непрацюючого населення-органи державного управління;
- Для працюючого - підприємства, установи, організації, іншими словами, - роботодавці.
Страхові медичні організації - це юридичні особи будь-якої форми власності, що мають відповідну ліцензію. Медичні заклади в системі медичного страхування - лікувально профілактичні та інші установи, що мають відповідну ліцензію на надання медичної допомоги. [4, c.417]
Медичне страхування здійснюється у формі договору, що укладається між суб'єктами медичного страхування. Страхова медична організація відповідно до договору, укладеного зі страхувальником, зобов'язується організовувати і фінансувати надання застрахованому контингенту медичної допомоги певного обсягу та якості за програмами ОМС.
Фінансова основа державної системи ОМС - відрахування страхувальників на ОМС і бюджетні платежі за ОМС непрацюючого населення.
Наступний елемент у системі ОМС - страхова медична організація. Відповідно до Положення про страхових медичних організаціях, що здійснюють ОМС (Постанова Уряду Р.Ф. від 11.10.93.г. № 1018), на них покладені такі основні функції:
1. організація та фінансування ОМС шляхом оплати медичної допомоги, яка надається відповідно до територіальної програмою і договорами ОМС;
2. здійснення контролю за обсягами, термінами і якістю медичних послуг. [4, c.419]
Кошти, що надійшли від територіального фонду ОМС носять цільовий характер.
Кінцевим одержувачем коштів є медичні установи, які надають медичні послуги населенню. Порядок надання медичної допомоги населенню, що фінансується за рахунок коштів ОМС, визначається спільно територіальними органами управління охорони здоров'я та фондами ОМС.
Медичні установи ведуть облік послуг, наданих застрахованим, і надають страховим медичним організаціям і фонду відомості за встановленими формами звітності. Розрахунки з медичними установами здійснюються шляхом оплати їхніх рахунків.
1.3 Добровільне медичне страхування
Другий вид медичного страхування - це добровільне медичне страхування.
Добровільного медичного страхування виступає додатковим джерелом фінансування охорони здоров'я.
Добровільне медичне страхування здійснюється на основі програм добровільного медичного страхування і забезпечує громадянам отримання додаткових медичних та інших послуг понад встановлених програм ОМС.
Страхувальниками при ДМС можуть бути:
-Окремі дієздатні громадяни;
-Підприємства, що представляють інтерес громадян.
ДМС здійснюється в рамках договору між страхувальником і страховою медичною організацією, відповідно, з яким остання зобов'язується організовувати і фінансувати надання застрахованій особі медичної допомоги певного обсягу і якості або інших послуг за програмами ДМС.
За ДМС допомога надається тільки тим особам, які уклали договір і своєчасно сплачують страхові суми. Розмір страхових внесків визначається страховиком виходячи зі стану здоров'я страхувальника і тарифів, встановлених медичними установами на медичні послуги.
У нашій країні договір ДМС в основному укладають підприємства та організації стосовно своїх працівників.
Добровільне медичне страхування не поширюється на медичні послуги, які здійснюються за рахунок коштів ОМС.
У нашій країні договір ДМС укладається на термін не більше 1 року, але доцільніше укладати такі договори на тривалі терміни.
1.4 Фонди медичного страхування
Економічну основу медичного страхування становлять державні фонди охорони здоров'я та фонди ОМС.
Фонди ЗМС Р.Ф. створені в 1991 р. відповідно до Закону РРФСР «Про обов'язкове медичне страхування в Україні» від 28 червня 1991
Фонди ЗМС є самостійними державними і некомерційними фінансово - кредитними установами.
З початку 1993 р. фонди функціонують в режимі формування і витрачання коштів відповідно до Положення про федеральному фонді ОМС та Положенням про територіальні фондах ОМС. [5, c.221]
Федеральний фонд ОМС, створений у відповідності з федеральним законом, призначений для:
-Вирівнювання умов діяльності територіальних фондів ОМС щодо забезпечення фінансування програм ОМС;
-Фінансування цільових програм в рамках ОМС;
-Здійснення контролю за раціональним використанням фінансових коштів ОМС.
Фінансові кошти федерального фонду ОМС утворюються за рахунок:
-Частини коштів підприємств, установ, організацій та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форм власності на ОМС у розмірах, встановлених законом;
-Внесків територіальних фондів на реалізацію спільних програм, що виконуються на договірних засадах;
-Асигнувань з федерального бюджету на виконання республіканських програм ОМС;
-Добровільних внесків юридичних і фізичних осіб;
-Доходів від використання тимчасово вільних фінансових коштів федерального фонду;
-Нормованого страховий запас фінансових коштів фонду та інших надходжень. [5, c.222]
Федеральний фонд ОМС є юридичною особою, підзвітною Уряду Р.Ф. Основні завдання цього фонду полягають у:
1. забезпечення передбачених законодавством Р.Ф. прав громадян у системі ОМС,
2. досягненні соціальної справедливості, рівності всіх громадян у системі ОМС,
3. розробці та здійсненні комплексу заходів щодо забезпечення фінансової стійкості системи ОМС
4. створення умов для вирівнювання обсягу та якості медичної допомоги, що надається на всій території Р.Ф.
Фінансові кошти федерального фонду знаходяться у федеральній власності в Р.Ф., є цільовими, не входять до складу бюджету, інших фондів і вилученню не підлягають.
Територіальний фонд ОМС, створюваний представницькою владою суб'єктів Федерації, здійснює:
· Фінансування ОМС, проведеного страховими медичними організаціями, що мають відповідні ліцензії та уклали договір ОМС за диференційованими середньоподушним нормативам;
· Фінансів-кредитна діяльність по забезпеченню системи ОМС;
· Вирівнювання фінансових ресурсів міст і районів, які спрямовуються на проведення ОМС;
· Надання кредитів, у тому числі пільгових, страховикам при обгрунтованої нестачі у них фінансових коштів;
· Накопичення фінансових резервів для забезпечення стійкості системи ОМС;
· Контроль за раціональним використанням фінансових ресурсів, що спрямовуються на ОМС громадян.
Фінансові кошти територіальних фондів перебувають у федеральній власності Р.Ф., не входять до складу бюджетів та інших фондів і вилученню не підлягають.
Джерелами доходів територіального фонду є:
1. страхові внески роботодавців у вигляді відрахувань від соціального податку;
2. страхові платежі на непрацююче населення з бюджетів суб'єктів Р.Ф.;
3. доходи від використання тимчасово вільних фінансових коштів фонду;
4. нормовані страхові запаси фінансових коштів територіального фонду.
Територіальний фонд створюється за рішенням органів державної влади суб'єктів Федерації для реалізації державної політики в галузі ОМС як складової частини системи державного соціального страхування. У числі основних завдань територіального фонду - забезпечення законодавчих прав громадян у системі ОМС, забезпечення фінансової стійкості системи ОМС і ін
Для виконання своїх завдань і функцій територіальний фонд може створювати в містах і районах філії. Ці філії здійснюють контроль за збором страхових внесків з усіх страхувальників-платників, передають фінансові кошти відповідно до диференційованим середньоподушним нормативом страховиків, що здійснюють медичне страхування місцевих громадян, у встановленому порядку відраховують фінансові кошти в Територіальний фонд.
Всім громадянам Р.Ф. за місцем проживання або місцем роботи вручають страховий поліс, що означає, що громадянин отримує безкоштовно гарантований обсяг медичних послуг. У цей об'єм входить як мінімум «швидка допомога», лікування гострих захворювань, послуги з обслуговування вагітних та пологах, допомога дітям, пенсіонерам, інвалідам.
РОЗДІЛ 2 Майбутнє за страховою медициною.
Обов'язкове медичне страхування введено в Російській Федерації 10 років тому.
Введення обов'язкового медичного страхування означало появу нової форми соціального страхування і перехід охорону здоров'я до змішаної системи фінансування: бюджетно-страхової.
Зараз пропонується реформування системи ОМС. Це зумовлено необхідністю:
1. задовольнити потребу населення в наданні якісної, кваліфікованої, спеціалізованої допомоги;
2. створення стійкої фінансової бази для надання медичної допомоги;
3. приведення в дію основних положень Закону про медичне страхування громадян в Р.Ф.;
Для початку пропонується удосконалювати законодавчі акти про ОМС, а також розробити нові закони для підвищення ефективності та раціонального використання коштів галузі.
Головною перевагою системи ОМС має стати збалансування доходів і витрат.
Асоціація страховиків Росії запропонувало розділити населення на окремі соціальні групи і зробити цільове джерело фінансування, тобто:
· За працююче населення будуть платити роботодавці;
· За дітей, підлітків, учнів - органи виконавчої влади суб'єктів Федерації;
· За пенсіонерів - Пенсійний фонд Р.Ф.;
· За зареєстрованих безробітних - Міністерство праці;
· За незареєстрованих безробітних - громадяни або органи виконавчої влади суб'єктів Р.Ф. і муніципальних утворень.
І так з кожною соціальною групою.
Брак коштів у системі ОМС склалася через те, що суб'єкти федерації не платять у територіальні фонди ОМС за непрацююче населення. Модернізація системи ОМС передбачає залучення коштів Пенсійного фонду.
Наділення Пенсійного фонду Р.Ф. функціями страховика непрацюючих пенсіонерів дає можливість залучити додаткові фінансові кошти для обов'язкового медичного страхування більшої кількості громадян.
Тепер у деяких регіонах нашої країни за непрацюючих пенсіонерів страхові внески буде платити Пенсійний фонд Р.Ф., також буде встановлено законодавче закріплення джерел цільового фінансування всіх соціальних груп.
Але є одна проблема, не кожен регіон зможе виробляти сплату внесків до територіального фонду ОМС за непрацюючих пенсіонерів, у них просто не буде такої суми. Але це ще не все, в новому законопроекті сказано, що якщо губернатор не захоче брати участь у такій системі, то йому доведеться самостійно страхувати своє непрацююче населення, а якими способами вирішує він сам.
Для того щоб додаткові кошти на страхування непрацюючого населення пішли в регіон, губернатор цього регіону має підписати багатосторонню угоду з Пенсійним фондом, Федеральним та територіальними фондами ОМС, Мінфіном і Міністерством охорони здоров'я, а якщо він його не підпише, то гроші в регіон не надійдуть. Хоч і в законопроекті встановлений порядок платежів на непрацюючих з урахуванням багатьох факторів (рівень бюджетної забезпеченості, стан здоров'я населення, і т.д.) багато регіонів все одно не зможуть підписати цю угоду через брак коштів.
Після модернізації будуть складені територіальні програми, в яких буде чітко визначено, що буде безкоштовно, а за що доведеться платити.
Модернізація системи обов'язкового медичного страхування нарешті зможе встановити єдині тарифи, стандарти і єдину модель страхування.
І, нарешті, самий важливий момент - в обов'язковому медичному страхуванні планується ввести ринкові відносини. А це значить, що страхові компанії почнуть конкурувати між собою. Наприклад, Москва поділена на декілька територій обслуговування. І кожна з них віддана, який - то страхової компанії. І всі ці роки вони жили спокійно, не знаючи ніякої конкуренції. Тепер все буде інакше. У нас з'явиться можливість вибору страхової компанії ОМС. А для цього вони повинні боротися за кожного клієнта.
Ринкові відносини неминуче торкнуться і медичні установи. Конкуренція змусить поліклініки і стаціонари зайнятися поліпшенням обслуговування населення. Вони почнуть ремонтувати медичні кабінети, закуповувати нову, сучасну апаратуру. Там же, де як і раніше будуть ставитися до людей байдуже і буде багато скарг від відвідувачів, пацієнти можуть відмовитися від послуг цієї поліклініки і перейти в іншу.
У результаті фінансові потоки будуть направлятися в ті поліклініки і лікарні, де краще організовано лікування пацієнтів. У той же час установам, які не зуміли перебудуватися, може загрожувати банкрутство.
За новим законопроектом буде відбуватися залучення коштів населення в систему за рахунок соплатежей, при цьому тіньові платежі практично не надходять. Така система вже півтора року працює в Киргизії, і населення сприйняло нову систему нормально. Введення соплатежа підвищило б відповідальність громадян за своє здоров'я, а так само дозволити значно знизити (тіньові платежі). Цей шлях вимагає законодавчого закріплення і відповідальності всіх рівнів влади за виконання зобов'язань.
Необхідно дозволити населенню самому вибирати, де і в кого лікуватися.
Модернізувати систему ОМС необхідно - це, безсумнівно. Не було б до прийняття моделі модернізації порадитися з тими, хто її буде здійснювати, - лікарями, організаторами охорони здоров'я і медичного страхування.
Розділ 3 Реформаційні новації 2004 року.
Витрати на фінансування соціальної сфери в проекті федерального бюджету-2005 визначені в сумі 447,6 млрд. руб., тобто з перевищенням рівня 2004р. на 6,8%, їх частка в загальних витратах федерального бюджету скорочується на 1%, а у ВВП - на 0,4%. [13, c.13]
Великий вплив на це надали реформаційні новації 2004р. - Зменшення майже на третину єдиного соціального податку (ЄСП) і скасування пільг або як її коротко називають «монетизація пільг».
«Монетизація пільг» реалізує спрямованість на створення в країні нової моделі федеративних відносин та місцевого самоврядування, одна з істотних рис якої - радикальна децентралізація державної соціальної політики, передача на субфедеральних рівні більшості її функцій і завдань. Загальна сума збільшення видаткових зобов'язань бюджетів суб'єктів Р.Ф. в 2005 р. складе приблизно 450 млрд. руб.; на територіальні бюджети лягає значне навантаження з фінансування складових соціальної сфери. Так в порівнянні з 2004 роком, великий тягар витрат на охорону здоров'я лягає на бюджети територій. У 2005 році фінансування охорону здоров'я з територіальних бюджетів складе приблизно 360 млрд. руб., А з федерального бюджету - 83 млрд. руб. (Див. табл.1). Для бюджетів територій це буде велике навантаження, і вона може порушити виконання бюджету.
Що стосується проектів бюджетів державних позабюджетних фондів на 2005 р., то їх ключова особливість-формування виходячи із зазначеного вище зниження загальної ставки ЄСП з 35,6 до 26% заробітної плати і з зменшення цієї ставки до фондів обов'язкового медичного страхування-з 3, 6 до 2,8%.
Скорочення ЕСН майже на третину, зрозуміло, обумовлює серйозне звуження дохідних джерел, для фондів ОМС-16млрд. руб. Частина випадаючих доходів (в основному по ПФР) російський уряд має намір відшкодувати за рахунок федерального бюджету, з інших фондів існує висока ймовірність того, що випадаючі доходи не будуть компенсовані, а отже, слід очікувати зниження рівня соціального захисту застрахованих.
Очевидна, далі, перспектива додаткових труднощів у фінансуванні базової програми ОМС, і так-то страждає від серйозного хронічного дефіциту, і виникнення перебоїв при виплаті зарплат медичним працівникам. Чи зможуть регіони самостійно впоратися з накопиченими протягом останніх півтора десятка років проблемами у сфері охорони здоров'я? На мою труднощі тільки починаються.
Таблиця 1
Структура бюджетного фінансування галузей соціальної сфери в 2005 р. і зміна цієї структури в порівнянні з 2004 р. [13, c.15]
Галузі | Федеральний бюджет | Бюджети Територій | Консолідований бюджет | ||
| МЛРД. руб. | % До 2004 | МЛРД. руб. | % До 2004 | МЛРД. руб. | |
| Освіта | 154,45 | 98,8 | 637,31 | 137,0 | 791,76 |
| Культура, Кінематографія. ЗМІ | 38,53 | 79,52 | 118,05 | ||
| Охорона здоров'я і спорт | 82,54 | 109,3 | 359,89 | 118,0 | 442,43 |
| Соціальна Політика | 172,01 | 111,7 | 363,32 | 123,0 | 535,33 |
Розділ 4 Роль добровільного медичного страхування в охороні здоров'я працюючого населення
У сучасній інфраструктурі регіонального охорони здоров'я кошти бюджету і ОМС витрачаються на надання амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги в основному в державних і муніципальних лікувально-профілактичних установах. Більшість же медико-санаторних частин входять до структури великих комерційних організацій і, як правило, не включаються до системи медичного страхування в якості виробників медичних послуг. Винятком стали медико-санітарні частини великих містоутворюючих підприємств з недержавною формою власності, які обслуговують не тільки працівників підприємств, але й населення відповідної території. В інших випадках роботодавці вважають несправедливим поєднання виплати внесків на ОМС з вмістом власних медичних служб. Для вирішення цієї проблеми пропонуються різні шляхи, у тому числі зниження розміру внесків по ОМС для підприємств, що мають власні медико-санітарні частини. Більш перспективним напрямком є розвиток добровільного медичного страхування і використання його коштів для організації додаткової медичної допомоги за місцем роботи.
ДМС має цілий ряд переваг як для системи охорони здоров'я в цілому, так і для окремих лікувально-профілактичних установ. По-перше, воно задовольняє потреби щодо заможних громадян і працівників платоспроможних підприємств, що дозволяє державі спрямовувати свої дуже обмежені фінансові ресурси на надання медичної допомоги соціально незахищеним верствам населення. По-друге, ДМС мобілізує додаткові позабюджетні кошти для інфраструктури регіональної охорони здоров'я, що, у свою чергу, сприяє впровадженню нових технологій і підвищення ефективності медичної допомоги. Крім того, лікувально-профілактичні установи, які надають медичну допомогу по ДМС, не тільки отримують додаткове джерело фінансування, а й користуються податковими пільгами.
ДМС має цілий ряд переваг і для страхувальників. Кошти направляються на ДМС із прибутку підприємств, підлягають пільговому оподаткуванню. Необхідно також зазначити, що наявність ДМС для працівників підвищує ступінь привабливості даного підприємства для потенційних працівників, що особливо актуально у зв'язку зі скороченням чисельності населення працездатного віку з регресивним типом населення.
Серед переваг ДМС для самих застрахованих слід, перш за все, відзначити значне розширення споживчого вибору, відсутність необхідності пошуку виробників тієї чи іншої медичної послуги та необхідності оплачувати її отримання з власних коштів. Не менш важливою перевагою є і наявність більш високого сервісу в підрозділах, які працюють у системі ДМС.
На жаль, доводиться констатувати, що в Росії при обмеженості бюджетних коштів, що виділяються на охорону здоров'я, і недостатності коштів ОМС добровільне медичне страхування «витісняється» різними формами надання населенню платних медичних послуг. В даний час платні медичні послуги надаються не лише численними комерційними медичними організаціями, а й державними та муніципальними лікувально-профілактичними установами. Більше того, у зв'язку з відсутністю необхідного контролю за наданням платних медичних послуг у державних і муніципальних установах охорони здоров'я нерідко порушуються права громадян на отримання безкоштовної медичної допомоги відповідно до Територіальними програмами державних гарантій.
У зв'язку з цим єдиною реальною альтернативою платної медичної допомоги в нашій країні є система ДМС, для розвитку якої в багатьох регіонах Росії складаються дуже сприятливі умови, серед яких слід відзначити: завершився перехід на виробничий принцип ОМС працюючого населення і певну обмеженість територіальних програм держгарантій, поява забезпечених груп населення з високими вимогами не тільки до якості надання медичної допомоги, але і до рівня сервісу в лікувально-профілактичних установах і т.д. [14, c.20]
У сучасних умовах суттєва роль відводиться ДМС в системі охорони здоров'я працюючого населення і, перш за все, працівників великих недержавних організацій, що мають безліч територіально віддалених один від одного філій.
Таким чином, розвиток колективного ДМС не тільки забезпечує працівників підприємства додаткової медичною допомогою безпосередньо за місцем роботи, але і зменшує потребу даного контингенту в медичних послугах, що надаються за місцем проживання працівників, сприяє вивільненню фінансових коштів для надання медичної допомоги в системі ОМС непрацюючому населенню. Подальший розвиток ДМС потребує вдосконалення законодавчої бази не лише в галузі медичного страхування, але і в області промислового охорони здоров'я.
Висновок
У сучасних умовах фінансування вітчизняної охорони здоров'я вимагає ретельного переосмислення з позиції додаткового залучення фінансових коштів та їх ефективного використання. Неофіційні соплатежі населення не можуть розглядатися як життєздатну рішення даної проблеми. Сьогодні необхідний перехід на економічні методи управління медичними організаціями з метою виведення значної частки фінансування медичних організацій з «тіні».
Охорона здоров'я займає виняткове місце в соціально орієнтованої ринкової економіки, оскільки саме тут виробляються медичні послуги. Я вважаю, що більш повному залученню охорони здоров'я в економічний оборот сприяє функціонування останнього на основі ринкових відносин. Потрібно створити конкуренцію між установами, що надаються медичні послуги тобто дозволити людям самим вибирати де лікуватися, це дозволить поліпшити якість лікування. Потрібно провести модернізацію системи медичного страхування. Вона дозволить, нарешті, ввести єдині тарифи, стандарти і єдину модель страхування.
Потрібен перехід від «реформування» до планомірного розвитку всієї системи медичної допомоги в країні з виділенням пріоритетних напрямків, у яких і треба інвестувати основні фінансові ресурси. Серед пріоритетів: охорона материнства і дитинства, зниження смертності працездатного населення, боротьба з соціально зумовленими захворюваннями.
Щоб забезпечити оптимальний рівень фінансування охорони здоров'я потрібно поєднувати різні джерела оплати наданої медичної допомоги, в тому числі розвивати систему ДМС і використовувати кошти, одержувані від підприємницької діяльності.
Нарешті потрібно нарощувати випуск вітчизняних медичних препаратів і виробів. Сьогодні з приблизно 40 млрд. руб. загального обсягу ринку медичних виробів в нашій країні лише третину - російська продукція. Навіть вату і бинти ми змушені імпортувати, не кажучи вже про складному діагностичному обладнанні.
Так що поки росіянам доводиться сподіватися тільки на себе, слідуючи приказці: «Краще бути багатим і здоровим, ніж бідним і хворим».
Список використаної літератури
1. Російська газета - № 6 - 2000г .- Новітні законодавчі та нормативні акти.
2. Фінанси: Учеб. / Под ред. М.В. Романовського, О.В. Врублевської, Б.М. Сабантуй. М.: Перспектива: Юрайт, 2000
3. Бюджетна система: Учеб. для вузов / Под ред. акад. Г.Б. Поляка. М.: ЮНИТИ, 1999 (стор. 329-343)
4. Бюджетна система Р.Ф.: Учеб. / Под ред. М.В. Романовського, О.В. Врублевської. М.: Юрайт, 1999 (стор. 414-423)
5. Фінанси: Учеб. / Под ред. П.М. Шуляк, Н.І. Белотелова. М.: Юрайт, 2000 (стор.221-227)
6. Т.В Яковлєва. «Як лікар буде ділити гроші» - Известия - 2003р. - 1 квітня - стор.7
7. І. Шейман. - «Тягар витрат на медицину лежить на бідних і хворих» - Известия - 2003 - 1 квітня - стор.7
8. Ю.І Сплетухов. - «Перспективи добровільного медичного страхування» - Фінанси - № 8 - 2004р. - Стор.53-56
9. Ю.І. Тарасов - «Перспективи розвитку обов'язкового медичного страхування» - Економіка охорони здоров'я - № 3 - 2004р. - Стор.18-21
10. Економіка і життя - «Діагноз для росіян» - № 10 - березень - стор.25
11. Економіка і життя - «Якщо хворіти так на Чукотці» - № 10 - березень - стор.40
12. Економіка і життя - «Фінансові джерела медичної допомоги» - № 10 - березень - стор.11
13. В. Роїк.